Лікування риніту

Головна » Отоларингологія » Лікування риніту

У холодну пору року мало кому вдається уникнути нежитю – вірного супутника застуд і вірусних респіраторних захворювань. Слизова оболонка порожнини носа відповідає на впровадження вірусу гострою запальною реакцією, яка зазвичай само розв’язується за 5-10 днів. Іноді природних захисних механізмів виявляється недостатньо, і нежить стає хронічним, спричиняючи ускладнення з боку дихальної та серцево-судинної систем. Тож не варто покладатися на милість природи та запускати хворобу – зверніться до клініки “Твій лікар у Познані” та дихайте вільно!

Що таке риніт?

Нежить, або риніт – це запалення слизової оболонки стінок носової порожнини, що може бути, як самостійним діагнозом, так і проявом різних захворювань. Запальний процес супроводжується розладом місцевого кровопостачання та набряком тканин, унаслідок чого з’являється відчуття закладеності носа та серозно-слизові виділення.

Ознаки риніту

Симптоми гострого нежитю співвідносяться зі стадіями запалення: у початковій фазі відчувається печіння, сухість і свербіж у носі. Подразнення слизової оболонки призводить до частого чхання і сльозотечі, розширення судин – до застою крові та набряку тканин, утруднення дихання, гугнявості, часткової втрати смаку і нюху. Одночасно можуть спостерігатися загальні ознаки застуди – слабкість, головний біль, пирхота в горлі, кашель, біль у суглобах і м’язах.

Наступним етапом запального процесу слугує ексудація – виділення з носа: на початку захворювання ексудат водянистий і прозорий, потім починає густішати та поступово зникає. Коли хвороба затягується, до ексудату домішується гній – виділення набувають зеленувато-жовтого забарвлення і смердючого запаху.

Причини риніту

Відправною точкою для розвитку запальної реакції слугує подразнення слизових оболонок, зумовлене зовнішніми та внутрішніми чинниками. Причиною гострого риніту найчастіше виявляється вірусна інфекція; загострення хронічного нежитю провокують побутові та харчові алергени, вдихання забрудненого, холодного або сухого повітря, паління і зловживання спиртним.

Іноді нежить виникає на тлі приймання деяких ліків (заспокійливі, антидепресанти, бета-блокатори, НПЗП), а в жінок – внаслідок змін гормонального статусу під час вагітності, клімаксу та вживання ОК. Тривале застосування судинозвужувальних препаратів призводить до залежності та затяжного нежитю; у рідкісних випадках причиною закладеності носа виявляються хронічні захворювання:

гіпертонія і серцева недостатність;
печія і рефлюксна хвороба;
патології щитоподібної залози.

Види риніту

Виходячи з особливостей патогенезу і клінічної картини, виділяють різні підтипи ринітів, що вимагають різного підходу до лікування. За тривалістю перебігу розрізняють гострий і хронічний риніт; залежно від етіології налічують десятки форм нежитю.

Гострий риніт

Гострий риніт зазвичай виступає одним із симптомів ГРВІ, рідше – бактеріальної інфекції; зокрема, епітелій носової порожнини може вражатися коковою флорою – стафілококами, пневмококами та стрептококами. До атипових збудників відносять хламідії, мікоплазми, гонококи, легіонели та грибки; нежиті на ґрунті мікозів характерні для порушень балансу мікрофлори під час приймання антибіотиків, радіо- та хімієтерапія. Респіраторні інфекції супроводжує загальне зниження імунітету внаслідок переохолодження, нестачі білка в раціоні та стресових чинників.

Хронічний риніт

Хронічна форма риніту розвивається протягом 90 днів у разі неефективного лікування ускладнених ГРВІ та характеризується періодичними загостреннями. Основним симптомом стає утруднене носове дихання і хропіння уві сні; клінічні ознаки запалення при цьому згладжені.

За частих застуд і хронічних ЛОР-захворювань, низької опірності та проживання в екологічно небезпечний місцевості підвищується ризик розвитку хронічного катарального риніту з утворенням невеликих обсягів слизового ексудату. Порушення дихання та нюху виражені помірно; зокрема, вільне дихання носом може відновлюватися при зміні пози та фізичному навантаженні.

За тривалого перебігу хронічний риніт сприяє розростанню рубцевої тканини по краях носових раковин; звуження носових ходів ускладнює дихання. Гіпертрофічний риніт знижує якість життя; пацієнтам докучають сильні головні болі, голос стає гугнявим, погіршується нюх і слух.

Ще один імовірний результат хронічного риніту пов’язаний із розвитком атрофічних процесів у тканинах носових ходів; у разі ураження нюхових рецепторів можлива незворотна втрата нюху. Одним із різновидів атрофічного риніту вважається смердючий нежить, який супроводжується утворенням кірочок із неприємним запахом і витонченням кісткової тканини носових стінок і раковин. Причини атрофічного риніту вивчені мало, проте помічено, що до захворювання найбільш схильні курці та працівники шкідливих виробництв, які контактують із цементом і силікатним пилом.

Вазомоторний риніт

Вазомоторна форма риніту характеризується нападами односторонньої закладеності носа без зниження нюху і виділень з носових ходів. Як правило, вазомоторний риніт асоційований із порушенням регуляції судинного тонусу, яке спостерігається за низки патологічних станів:

астенічний синдром та артеріальна гіпотонія;
нейроциркуляторна дисфункція і ваготонія;
захворювання ШКТ, печінки та підшлункової залози;
гіпотиреоз і патології гіпофіза.

Алергічний риніт

Запальний процес за алергічного риніту зумовлений імунною реакцією на неінфекційні подразники; у разі потрапляння в організм алергену симптоми з’являються раптово. За постійної присутності алергену захворювання прогресує і може переростати в бронхіальну астму; після припинення контакту з алергеном швидко настає полегшення; до найпоширеніших побутових алергенів належать:

пилок квітучих рослин;
шерсть та епідерміс тварин;
засоби побутової хімії;
пил і постільні кліщі;
спори цвілі та домового грибка;
харчові алергени – цитрусові, риба, шоколад, глютен, лактоза, харчові добавки тощо.

Риніт у дітей

Нежить – основна ЛОР-патологія дитячого віку: до 30% захворювань дихальної системи в дітей припадає на гострий риніт. Через незрілість імунної системи дошкільнята та молодші школярі хворіють частіше за дорослих – від 4 до 9 разів на рік. Причиною нежитю в дітей іноді виявляються гельмінтози – в аскарид і деяких видів гельмінтів личинки мігрують дихальними шляхами в носогорло, спричиняючи ушкодження слизових оболонок і інокуляцію патогенної флори.

За частих і затяжних ринітів у дітей спостерігаються гіпертрофічні зміни носових раковин, розростання поліпів і аденоїдів, що спричиняють порушення носового дихання, розлади сну і формування неправильного прикусу, у найменших дітей можлива затримка психомоторного розвитку.

Підгострий нежить у дітей, схильних до діатезу й алергії, часто ускладнюється астматичним компонентом; у разі неадекватного лікування не виключений розвиток бронхіальної астми. У разі поширення запального процесу на середнє вухо через євстахієві труби виникає отит, який може призвести до зниження слуху. Для запобігання ускладнень за появи нежитю дитину потрібно показати педіатру та суворо дотримуватися рекомендацій щодо лікування.

Симптоми риніту

У такого багатоликого захворювання, як риніт, симптоми залежать від етіології, стадії та особливостей патогенезу: у разі гострої інфекції симптоматика наростає поетапно та утворюється велика кількість ексудату, за хронічного процесу переважають скарги на утруднене дихання й утворення кірок. За гіпертрофічного риніту під час огляду порожнини носа виявляють розростання носових раковин і помірну гіперемію. Атрофічна форма супроводжується пересиханням і стоншенням слизової оболонки, резорбцією кісткової тканини і частими носовими кровотечами.

Діагностика риніту

Розпізнати нежить за клінічними проявами під силу навіть неспеціалісту, але для точного визначення причини, форми та стадії захворювання необхідна консультація отоларинголога. На зустрічі лікар оглядає стінки носової порожнини за допомогою рефлектора, в сумнівних випадках проводять ендоскопію носових ходів, КТ голови та ринамометрію – вивчення опору носовому диханню. Для уточнення діагнозу, виявлення ускладнень і підбору оптимальної терапевтичної стратегії призначають додаткові дослідження:

рентгенографія придаткових пазух у разі підозри на синусит;
клінічний аналіз крові для визначення інтенсивності запалення і диференціальної діагностики інфекції та алергії;
шкірні алергопроби з метою виявлення алергену;
мікробіологічне дослідження ексудату для визначення збудника і підбору антибіотиків.

Лікування риніту

Ефективне лікування риніту спирається на точну діагностику і комплексний підхід – приймання ліків доповнюють фізіотерапевтичними процедурами. У разі алергічного нежитю хороші результати дає десенсибілізувальна терапія; за гіпертрофічного риніту широко практикується хірургічне лікування. До висічення носових раковин вдаються рідко і в найзапущеніших випадках; зазвичай поліпи й аденоїди видаляють за допомогою малоінвазивних методик:

лазерна та ультразвукова деструкція;
гальванокаустика – роз’єднання тканин розпеченим платиновим дротом;
припікання рідким азотом або трихлороцтовою кислотою.

Медикаментозні засоби для лікування риніту

У разі ринітів застосовують переважно місцеві засоби; зокрема, за гострого нежитю достатньо промивання носа сольовими розчинами та крапель з антисептиками; для зняття набряклості судинозвужувальні засоби використовують не довше 5-7 днів. У разі катарального нежитю додають в’яжучі препарати; у разі бактеріальної інфекції до схеми додають антибіотики й антимікробні мазі.

У разі вазомоторного риніту застосовують склерозувальні засоби і глюкокортикоїди; для нормалізації тонусу судин виконують внутрішньоносові блокади, у важких випадках показана вазотомія. Атрофічний риніт потребує комбінованого застосування подразнювальних і дезінфікувальних препаратів і мазей, що розм’якшують, у поєднанні з прийомом біостимуляторів – вітамінів А, Е та групи В, екстрактів алое та плаценти, муміє та ін.

Фізіопроцедури

До фізіотерапевтичних методів звертаються після зняття гострого запалення; для швидкого відновлення нормального кровообігу і прискорення регенерації застосовують глибоке прогрівання тканин – УВЧ, електрофорез, тубус-кварц, УФО тощо. З домашніх засобів гарний ефект дають гарячі ножні ванни, інгаляції з ефірними оліями, гірчичники та банки.

Можливі ускладнення після риніту

Приєднання гнійного процесу під час гострих ринітів тягне за собою перехід запалення в підгостру і хронічну форму із залученням до патологічного процесу глотки, придаткових пазух і нижніх дихальних шляхів. З ускладнень найчастіше реєструються фарингіти, ларингіти, тонзиліти, синусити і гайморити, у важких випадках – трахеїти, бронхіти і пневмонії. Стійке порушення дихання призводить до порушень серцевої діяльності; хронічний запальний процес у носоглотці підвищує ризик міокардиту, гастриту, виразкової хвороби та ревматичних захворювань.

Профілактика риніту

Профілактика риніту залежить від природи захворювання – наприклад, у разі алергічного нежитю достатньо уникати контакту з алергенами і робити вологе прибирання 2-3 рази на тиждень. У разі схильності до застуд необхідно вжити заходів для зміцнення імунітету і неспецифічної опірності організму:

загартовування і прогулянки на свіжому повітрі;
оздоровча фізкультура і дихальна гімнастика;
приймання вітамінно-мінеральних комплексів;
збагачення раціону легкозасвоюваними білками;
щадний режим дня, повноцінний сон і контроль рівня стресу.

Дітям, які часто хворіють, рекомендується відпочинок на морі, заняття плаванням і оздоровчі процедури в сольових печерах. Здоровий мікроклімат у приміщенні й особливо зволоження повітря протягом опалювального сезону також запобігають алергіям та ГРВІ; у районах із сильним забрудненням повітря варто замислитися про встановлення повітроочисного обладнання.

Як запобігти хронічному риніту

У разі некоректного лікування і зниження реактивності організму підвищується ймовірність переходу гострого риніту в хронічну форму, впоратися з якою набагато складніше. Не чекайте ускладнень і негайно звертайтеся до лікаря, якщо нежить не минає понад тиждень і супроводжується симптомами інфекції, що важко протікає:

тривала лихоманка, стійка до жарознижувальних засобів;
сильний головний, м’язовий або суглобовий біль;
збільшення лімфатичних вузлів;
швидке наростання дихальної недостатності;
кашель і стиснення в грудях;
точкові крововиливи та висипання на шкірі;
нудота, блювання та діарея;
судоми і помутніння свідомості.

У разі гострої респіраторної інфекції не обмежуйтеся симптоматичним лікуванням та вжити заходів для стимуляції імунної активності та зняття інтоксикації. Хворому рекомендується рясне тепле пиття і спокій; вживати жарознижувальні та НПЗП слід у разі підвищення температури понад 38 °C, а антибіотики, сильнодійні засоби – строго за приписом лікаря.

До якого лікаря мені слід звернутися?

З неускладненими респіраторними інфекціями успішно справляються терапевти, педіатри. Лікуванням ускладнень і хронічних ринітів займається лікар-отоларинголог. Десенсибілізуючу терапію за алергічного риніту проводять під наглядом алерголога-імунолога, у разі планування оперативного втручання знадобиться консультація хірурга.

У клініці “Твій лікар у Познані” ви можете розраховувати на допомогу кваліфікованих фахівців за будь-яких форм риніту – лікуємо дорослих і дітей якісно, недорого і без черг. Спокійна невимушена обстановка і сучасне обладнання медичного центру прискорять одужання, а привітний і тактовний персонал подбає про ваш комфорт і гарне самопочуття.